То чий же маємо прапор: український чи австрійський?

    

                                                                      

«Наш стяг пшениця у степа
Під голубим склепінням неба»

   

  Взятись за перо, автора  цих рядків, спонукали заклики чолов’яги в білому кожусі та з ціпком до учасників Майдану 26 листопада 2016 року, схаменутися, бо вони мовляв тримають в руках не українські, а австрійські прапори.

      У проекті Конституції УНР 1920

року записано: Державними барвами Української Держави, є барви синя і жовта.

      Прапор, як символ чи засіб сигналізації виник за античних часів і поширився в Європі, виключно з сучасними українськими землями в добу середньовіччя.

       За належністю прапори поділяються на: державні , міжнародні , територіальні , військових та цивільних організацій , товариств , об’єднань , церковних громад,тощо.

      Оскільки матеріальні пам’ятки Київської  Русі з цієї ділянки не збереглися, дещо можна почерпнути з тогочасних писеменних і мистецьких творів, літописів, біографій ( «Житіє Бориса і Гліба»), «Слово о полку Ігоревім», дещо віднайти в іноземних джерелах, зокрема візантійських і болгарських («Хроніка Манасії»), та ін.

       Прапорні відзнаки є на килимі королеви Гертруди, печатці короля Юрія Львовича, на новгородських і московських мініатюрах.

      Нашим завданням, не є висвітлення форм прапорів, їх колірного різномаїття та зображень на них, а показати, чим був обумовлений вибір наших пращурів саме синьожовтого прапора. Сама природа нашої країни, залитої світлом, вся в синіх і золотих тонах і саме ці кольори були найбільше підхожі для символу держави – прапора. Наш народ здавна, від роду племені вимальовував свої хати спереду в синє, а затилля в жовте. Саме ці кольори давала народові любов до природи, яку він бачив саме у жовтій і лазуровій окрасці: золотавий степ, синє небо, сине море і ріки з жовтими очеретами і рудими скелями, сині гори. Поєднання цих кольорів знаходило в одязі, кераміці, побутових речах.

        На зламі XIII - XIV століть у Західній Європі вже установилися державні прапори, натомість у нас це ще не відбулося, кожен князь мав стяг дещо відмінний від інших.

       Прапор Руської землі був переважно червоним із зображенням золотого тризуба – двозуба, а корогва Галицько-Волинського князівства – блакитна (синя) із золотим левом, який спирається на жовту скелю. Корогви Галицько – Волинської землі раніше від інших земель України мали блакитно – жовті прапори. Саме під таким прапором у 1410 р. українці виступили проти Тевтонського ордену.

      Професор В. Шиян в роботі «Українська символіка» - Канада, 1990 діходить висновку, що: «Обі ці барви є нероздільні… Там, де немає гармонійного поєднання дії обох барв, там немає і розвитку нації. Обі ці барви разом у їх співдії означають Промінь Божественної Мудрості і Любові Проявленної в Житті».

      Отож, ці барви не були у когось запозичені, а взяті українським народом у Природи, яка їх оточувала і часткою якої вони себе уявляли.

     А марення пересічного обивателя не заслуговують на увагу, а всі бажаючі можуть ознайомитись з цією проблемою у таких фахівців, як: Гречко А., Лозко Г., Наріжний К., Шаян В., Широцький К., Якимович Д.

    А ще треба памя,тати, що честь і гідність державного прапора охороняється Конституцією України і при зневазі – карається законом (також і ті дії чолов,яги в білому кожусі з ціпком).

   Підготував Олександр Каніболоцький, колишній вузівський викладач історії, публіцист, 

Січеслав     6. XII. 2016 року.