Пішли в Безсмертя за Україну. (До 99 річниці бою під Крутами)

«… Полків його не зупинити

Коли стають до зброї діти

Та рано тішитесь, кати

Народ цей не перемогти»

Наш час народження людини

Микола Луків

Колись історія назве

Бо поки серце в нас живе

 Нас не поставиш на коліна

В. Булаєнко, поет, воїн 1942 р.

Керівництво Радянської Московії знала, що їхня азійська країна не виживе без українського хліба та цукру, залізної руди та вугілля. Загальний наступ збільшовичених армійських частин почався 5 січня 1918 р. і практично хто мало чинив опір. Щоби населення не панікувало керівники УНР

приховували від нього справжнє становище на фронті. Армія УНР розбрідалася по домівках зі зброєю та кіньми. Реальна незалежність держави без зовнішньої допомоги була неможлива: в умовах громадянської війни не діяли механізми здійснення соціально- економічної, військової, регіональної політики, у суспільстві панувала апатія, роздратованість і недовіра. Понад тиждень на Київ щодоби сипалося більше 7 тисяч снарядів.

Прикладом мужності української молоді є відомий бій біля станції Крути 29 січня 1918 р., який вів Студентський курінь Січових стрільців із військом маргіналів Муравйова. В бою брали участь чотири сотні ( приблизно 600 юнаків) воїнів Першої

Української юнацької (юнкерської) військової школи ім. Богдана Хмельницького, 20 старшин і Перша Студентська сотня Січових стрільців ( приблизно 115-130 студентів) воїнами, якої були студенти університетів св. Володимира, Українського Народного університету учні Другої Української гімназії та інших середніх шкіл Києва. Проти цій молоді маргінальні більшовики кинули двохтисячний загін таких же маргіналів – червоногвардійців та балтійських матросів. А всього в                                                                                Московської імперії в 1918 р. налічувалося  

не менше 20млн. маргіналів озвірілих недолюдків.
В бою під Крутами загинуло 10 старшин і близько 250 юнаків Першої Української юнацької (юнкерської) військової школи ім. Богдана Хмельницького і близько 50 студентів обох Українських університетів, учнів Другої Української гімназії та інших середніх шкіл. 19 березня 1918 р. на Аскольдовій могилі було поховано 28 ( за іншими джерелами 27) учасників бою під Крутами. Всіх інших, котрі загинули селяни поховали раніше таємно, у різних місцях, віднайти не вдалося. Батьки та родичи ледве змогли впізнати загиблих, так були понівечені трупи, розбиті голови, вибиті зуби, виколоті очі. Тож не дарма зазначив         Ю. Міхелет, що «…москвини, ще не є людьми…». Тоді ж 1918 р., секція кіно міністерства освіта зняло документальний фільм «Покоро» юнаків, замордованих більшовиками під Крутами.У 1935-1936 р. р. цвинтар знищили ті ж більшовики, а надгробки були використані які фундамент для дитячого театру. На місці поховань, довершивши блюзнірство, розбили парк. Це ритуальні дії більшовицьких сатаністів для омертвіння української нації. Окрім того ще й після другої світової війни вони на знесених цвинтарях влаштовували танцювальні майданчики ( в м. Січеславі в парку ім. Калініну, в парку ім. Б. Хмельницкого та інших).Навіть 29 січня 1991 р. загін міліції особливого призначення, не дозволив позначити місце загибелі юнаків пам"ятним знаком. Лише за рік після безславної смерті КПРС громадськість Києва змогла встановити на священній землі дерев " яний хрест, який знищили вандали і його довелося відновлювати. У 2006 року на станції Крути встановлено меморіал, присвячений пам"яті загиблим патріотам.

Слава Україні! – Героям Слава!

Підготував Олександр Каніболоцький, колишній вузівський викладач історії, публіцист.    м. Січеслав, 25 січня 2017 р